Тарасове слово
МІСЯЧНА ЕЛЕГІЯ
Порядок у документі: № 13
Тарасове словоРодинаЛюбовУкраїнаРідний крайПрирода
слово
Краєм ока визирає
Місяць з-під хмарини,
І звертається в задумі
Він до України:
„Славні, - каже, твої люди
Гарні й роботящі,
Але доля їх карає
Ніхто не зна за що?
І летиш ти, ненько рідна,
В прірву головою,
І дітей своїх рідненьких
Тягнеш за собою.
Мабуть, діти твої, мати,
Не цього чекали,
Бо апостоли нового
Їм рай обіцяли.
В одних рай - вже в долонях,
Ще більше благають.
Інші ходять навкруг прірви -
В пекло заглядають.
Ой нелегко твоїм людям,
Але треба жити.
Щоб пшениця колосилась,
Щоб родились діти..."
Гарно серцю милуватись,
Як цвіте калина.
Не розквітне щастям хата,
Де не чуть дитини.
Зажурився гірко місяць,
Став тяжко зітхати,
Побажав усім нам щастя,
І... сховавсь за хмари спати.
архів поруч
Читайте також
№ 12
КОЛИСКОВА
Колисає мати сина, Співа колискову: „Люби, сину, Україну, Люби рідну мову.
№ 15
ЗОЛОТА ПЕРЛИНА
Генії живуть у пам'яті народу, Їхнє слово поетичне не помре, А мова рідна - для душі свобода, Яка в серцях у нації живе.
№ 7
ЩАСТЯ НА ТРОН
Тяжко нам від душевної болі, Мати Божа, грішних прости. Щастя хочемо ми від долі, Поки цілі між нами мости.