Назад до всіх віршів

Роздуми

Никому теперь я не звоню,

Зі збірника «На крилах любові та гумору»71

РоздумиРодинаДуховність
слово
Никому теперь я не звоню,
Живу в неведомом пространстве.
Друзья конечно же поймут -
Моя печаль в душевном государстве.
Я продолжаю их любить,
Порой люблю даже безумно.
Для них могу все совершить,
Выход помогу найти разумный.
Стою порой я у дверей,
Звонка родного ожидая,
Как сыновья ждут матерей,
На их заботу отвечая.
Пока ответа не нашел,
Да и звонка не прозвучало
Но в безисходность не пошел,
Дружить начну опять сначала.
Усі вірші

архів поруч

Читайте також