ОСТРІВ КОХАННЯ

Добре відпочив Микола У неділю в барі. Людей було багатенько, Пили, танцювали. Він також хильнув чимало, Ще розбавив пивом. Запрошувала і до танців Жіночка вродлива. Потім лагідно йому: - Пора вже додому. Бачу щось ти перебрав, Не дійти самому. Прогуляємось по парку, На острів кохання - Кажуть, здійснюються там Геть усі бажання. Де ж ото його водила Красива Мадонна? - Та прокинувсь, де статуя Стоїть Аполона. Добре вчора я набрався, Мабуть, не мав клепки... Глядь - лежить лише в трусах, На ногах - шкарпетки. Люди дивляться на нього. Дехто й співчуває. Раптом один зубоскал Репліку кидає: - Ти чого отут розлігся? Не біля Венери... - Та він,мабуть, „голубий", - Хтось міліціонеру.