ОСТРІВ КОХАННЯ

Добре відпочив Микола
У неділю в барі.
Людей було багатенько,
Пили, танцювали.
Він також хильнув чимало,
Ще розбавив пивом.
Запрошувала і до танців
Жіночка вродлива.
Потім лагідно йому:
- Пора вже додому.
Бачу щось ти перебрав,
Не дійти самому.
Прогуляємось по парку,
На острів кохання -
Кажуть, здійснюються там
Геть усі бажання.
Де ж ото його водила
Красива Мадонна? -
Та прокинувсь, де статуя
Стоїть Аполона.
Добре вчора я набрався,
Мабуть, не мав клепки...
Глядь - лежить лише в трусах,
На ногах - шкарпетки.
Люди дивляться на нього.
Дехто й співчуває.
Раптом один зубоскал
Репліку кидає:
- Ти чого отут розлігся?
Не біля Венери...
- Та він,мабуть, „голубий", -
Хтось міліціонеру.