Еволюція

ТРАГЕДІЯ НА ЗУПИНЦІ

Зі збірника «На крилах любові та гумору»·№ 38

ЕволюціяВійна й історіяРодинаПрирода

слово

Вирує місто і шумить,
Снують машини: білі, сині...
Попід зупинкой хтось лежить,
Ідти не має більше сили.
- Напивсь, свиня, - хтось пробурчав, -
Мабуть, закуски було мало...
Він ще раз голову підняв -
І враз життя у нім не стало.
Лежить цей сивий ветеран,
Останній погляд втупив в небо.
Мов посилає докір нам,
За холод, байдужість до себе.
Скосив безжалісний інфаркт,
А записали в ранг хмільного.
Не було доброти тут. Факт -
Тверезі не надали допомоги.

Усі вірші

архів поруч

Читайте також

№ 40

ЧЕРНОБЫЛЬСКИЙ СИНДРОМ

Он смотрит календарь. На нем та дата -
День горя, страха и людской беды.
Не миновала участь и солдата
Превратностей трагической судьбы.

№ 44

ПРОСТИТЕ НАС, РЕБЯТА СВЕТЛОЙ ПАМЯТИ ДРУГА НИКОЛАЯ РУДЕНКО

Я помню, Коля, нашу встречу
И взбудораженный вокзал,
Прощальный наш последний вечер -
Прости меня, я опоздал.

№ 37

СУСІДУ-ВЕТЕРАНУ

Вже життя повернуло на осінь,
Вже дитинство з'являється в снах.
Він сидить на дивані потертім
У застійних стареньких штанах.