„ДОНЕЧКА"

(Сумна невигадана історія) Баба Фрося свою свинку „Донечкою" звала, Завжди пестила її, Добре годувала. Виростала „доця" гарна, Вже й ваги набрала. Фрося нею любувалась, Прибутків чекала. Приїхали круті хлопці Свиней закупляти, Роз'їзжджають по селу, Стукають у хати. Завітали і до Фросі, Щоб свою продала. Кормів вже не вистачало - Вона згоду й дала. Свинку важити не стали - Велика морока. Круті вагу визначають Виключно на око. Заміряли в свині холку, Талію... Додали, Помножили. Ще й з хвостом Все підрахували. Щось скинули на копита, Трохи - на щетину. Кілограм на п'ятдесят „Взули" ту Фросину. Хлопці кажуть: „Таку справу треба „замочити"- Несіть кислих огірочків, Щоб нам закустити. Після цього будем разом Гроші рахувати, Посидимо, відпочинем Отут, біля хати". Баба швидко лізе в погріб По ті огірочки, Хлопці ж миттю оті двері Підперли кілочком. Випадково вже сусідка Ті двері відкрила - Ледве дихала та Фрося, Ледве говорила. Не віддали круті грошей, Не стало і свинки. Тільки згадує Фросина, Як гладила спинку.