„ДОНЕЧКА"

(Сумна невигадана історія)
Баба Фрося свою свинку
„Донечкою" звала,
Завжди пестила її,
Добре годувала.
Виростала „доця" гарна,
Вже й ваги набрала.
Фрося нею любувалась,
Прибутків чекала.
Приїхали круті хлопці
Свиней закупляти,
Роз'їзжджають по селу,
Стукають у хати.
Завітали і до Фросі,
Щоб свою продала.
Кормів вже не вистачало -
Вона згоду й дала.
Свинку важити не стали -
Велика морока.
Круті вагу визначають
Виключно на око.
Заміряли в свині холку,
Талію... Додали,
Помножили. Ще й з хвостом
Все підрахували.
Щось скинули на копита,
Трохи - на щетину.
Кілограм на п'ятдесят
„Взули" ту Фросину.
Хлопці кажуть:
„Таку справу треба „замочити"-
Несіть кислих огірочків,
Щоб нам закустити.
Після цього будем разом
Гроші рахувати,
Посидимо, відпочинем
Отут, біля хати".
Баба швидко лізе в погріб
По ті огірочки,
Хлопці ж миттю оті двері
Підперли кілочком.
Випадково вже сусідка
Ті двері відкрила -
Ледве дихала та Фрося,
Ледве говорила.
Не віддали круті грошей,
Не стало і свинки.
Тільки згадує Фросина,
Як гладила спинку.