ХИТРИЙ СТЕПАН

Тяжко бабі Василині,
Сама завжди в хаті.
Часто плаче вона нині,
Де ж їй щастя взяти?
Та забіг сусід Степан
Випросити чарку:
- „І чарчини білш не дам,
Адже зняла сварку
Твоя жінка! - Чом сумна?
- Бабу він питає, -
Може й Вас яка змія,
Як мене кусає?
Пожурилась Василина,
Раз у раз зітхає.
Каже: - Є в мене родина,
Та не заглядає.
- Не журіться за ріднею,
Ще прийдуть до хати,
Всі признають вас своєю,
Будуть про вас дбати".
Похмеливсь все ж Степан
І піщов додому,
Розробив таємний план,
Як зарадить всьому.
Через тиждень усі рідні
Бабу обступають,
На обличчях брехню видно,
Хоч сльозу пускають.
Ремонтують старий тин,
А з ним і ворота,
Ріжуть дрова. Де не кинь -
Скрізь кипить робота.
День промайнув той скоро,
Треба на роботу,
Обіцяють усі хором:
Будем ще в суботу!
...Це Степан усім сказав,
Що баба багата,
Хоче скласти заповіти
На долари й хату.