ХИТРИЙ СТЕПАН

Тяжко бабі Василині, Сама завжди в хаті. Часто плаче вона нині, Де ж їй щастя взяти? Та забіг сусід Степан Випросити чарку: - „І чарчини білш не дам, Адже зняла сварку Твоя жінка! - Чом сумна? - Бабу він питає, - Може й Вас яка змія, Як мене кусає? Пожурилась Василина, Раз у раз зітхає. Каже: - Є в мене родина, Та не заглядає. - Не журіться за ріднею, Ще прийдуть до хати, Всі признають вас своєю, Будуть про вас дбати". Похмеливсь все ж Степан І піщов додому, Розробив таємний план, Як зарадить всьому. Через тиждень усі рідні Бабу обступають, На обличчях брехню видно, Хоч сльозу пускають. Ремонтують старий тин, А з ним і ворота, Ріжуть дрова. Де не кинь - Скрізь кипить робота. День промайнув той скоро, Треба на роботу, Обіцяють усі хором: Будем ще в суботу! ...Це Степан усім сказав, Що баба багата, Хоче скласти заповіти На долари й хату.