ПРО КАЛОШІ Й ДЕКЛАРАЦІЮ

- Щось з тобою ми збідніли, - Каже Гнат до Варки, - Кругом злидні нас обсіли, Кожен день лиш сварки. Вже боргів у нас набралось, Нема чим віддати. Та є вихід. У неділю Треба щось продати. - Хоч би батькові штани - Вони зовсім нові, Не зносив покійний наш Такої обнови. Дві сорочки ще візьми - За них дадуть гроші! Черевики є одні, Ще, крім них, калоші. Пішла Варка продавати - Ніхто не купляє, Не питає про товар, Геть не заглядає. Стоїть бідна, замерзає, Бо грошей їм треба. Підійшов один й питає: - Що тут є у тебе? - Дивись, милий, ось що є. Хоч би щось продати. А той папку дістає І давай... писати. - Де живете? - запитав, - Звідки товар взявся?.. Всі папери в папку склав І кудись подався. Ледь припленталась назад Аж під вечір Варка. Принесла товар додому - Мабуть, буде сварка. - Я нічого не продала, А тільки калоші, Їх старенька жінка взяла, На неї хороші. Ще підходив молодик, І папка при ньому. Він адресу записав - Купить в нас щось вдома. Тут подумав Гнат: „Далебі... При чому тут папка? Що йому в них вдома треба, В чому тут розгадка?" Міркувати мав Гнат хист, А тут не доходить. З податкової враз лист: „Повідом доходи!" Каже Гнат: - Оцей молодик Здійснив провокацію - Тепер гроші за колоші Впишем в декларацію...