ЩОБ ЦВІВ РІД НАШ УКРАЇНСЬКИЙ

Гарні наші українки,
Прекрасні в коханні -
Не знайдете  кращу жінку,
І не безталанні.
Але часом їхня доля
Десь по світі бродить,
Осідлає зла недоля,
За собою водить.
Нема щастя в ріднім домі,
Треба десь шукати,
Їдуть сестри за кордони
На хліб заробляти.
Пройдисвіти-сутенери
На них гріють руки
І цвіт неньки-України
Потягнуть на муки.
Там за долари пройдисвіт
Може все зробити:
Сестру продать до борделю,
Матір рідну вбити.
Намалює таке щастя -
Завезе в неволю,
Щоб там сльози проливали,
Проклинали долю.
Роксолану до Стамбула
Гнали канчуками,
А ви пішли, обдурені,
Самі, безталанні.
Тож вертайте, „Роксолани",
До рідного дому,
Хоч і бідні в нас „султани".
Не вірте чужому.
Камінь в серці не носіть,
На матір-Вкраїну,
Тяжко їй тепер самій
Та вас не покине.
Щоб цвів рід наш український,
Як весняні квіти,
Треба вам для України
Діточок родити.