СТРАШНА КАРА

Поспішає раз додому
З базару старенька,
Під'їхати нема чим,
А йти - далеченько.
Осідлав циган „Тойоту",
Аж курява в'ється,
Поруч цигана циганка
В золоті - сміється.
Подумала тут бабуся:
„Циган добре дбає,
На такому екіпажі
Не всяк „вишиває".
Голосує, щоб підвезли,
Бо пора додому,
Треба порати сухе
Сіно. Чи солому.
Зупинив циган машину:
„Що треба?" - спитався,
Показав блискучі зуби
І далі погнався.
Защеміло старе серце:
„Наплювали в душу!
Треба пішки мандрувати -
І спізнитись мушу".
- Попрошу, - сказала, - Бога,
Щоб циган спізнився,
Щоб лопнуло колесо,
Щоб бензин скінчився.
Треба старість поважати,
Усім не минеться,
Дехто таке забуває,
З матері сміється.
Віддалік за поворотом
Дивна їй картина:
Циган міряє багнюку
В імпортній машині.
Похолола душа в жінки:
Що я напросила!
Отака моя молитва,
Така Божа сила...
Ця історія стара,
Часто так буває:
Осідлає пан машину -
Себе не впізнає.