СТРАШНА КАРА

Поспішає раз додому З базару старенька, Під'їхати нема чим, А йти - далеченько. Осідлав циган „Тойоту", Аж курява в'ється, Поруч цигана циганка В золоті - сміється. Подумала тут бабуся: „Циган добре дбає, На такому екіпажі Не всяк „вишиває". Голосує, щоб підвезли, Бо пора додому, Треба порати сухе Сіно. Чи солому. Зупинив циган машину: „Що треба?" - спитався, Показав блискучі зуби І далі погнався. Защеміло старе серце: „Наплювали в душу! Треба пішки мандрувати - І спізнитись мушу". - Попрошу, - сказала, - Бога, Щоб циган спізнився, Щоб лопнуло колесо, Щоб бензин скінчився. Треба старість поважати, Усім не минеться, Дехто таке забуває, З матері сміється. Віддалік за поворотом Дивна їй картина: Циган міряє багнюку В імпортній машині. Похолола душа в жінки: Що я напросила! Отака моя молитва, Така Божа сила... Ця історія стара, Часто так буває: Осідлає пан машину - Себе не впізнає.