Назад до всіх віршів

Надія, віра й любов

ИСПОВЕДЬ

Зі збірника «На крилах любові та гумору»112

Надія, віра й любовРодинаЛюбовПриродаДуховність
слово
Я тебя целовал до рассвета.
Сколько раз? Я об этом молчу…
Ты пьянила, как роза в расцвете,
Я от боли душевной кричу.
А теперь я стою на коленях,
И вернуть ту любовь я молю.
Запах локонов в звуках весенних
Я безмерно, я страстно люблю.
Почему ты ушла, дорогая,
Почему с другим под венцом
Слышишь музу семейного рая -
Твоей дочке не буду отцом.
Так мила в подвенечном наряде,
Обрати на меня нежный взгляд.
С детских лет те слова на заборе:
„Я люблю..." - до сих пор говорят.
Пусть цветами твой путь будет выстлан
(Развела нас зачем-то судьба),
Пусть указан будет Всевышним,
Только ты в моем сердце одна.
Усі вірші

архів поруч

Читайте також