Надія, віра й любов
МАРНІ НАДІЇ
Порядок у документі: № 140
Надія, віра й любовРодинаЛюбовПриродаДуховність
слово
Ми побрались з тобою, кохана,
Стали вже на весільний рушник.
В храмі Божому нас повінчали:
Ти дружина, а я чоловік.
Думав, будеш обід готувати
І народиш хороших дітей.
Будем жити, у щасті співати,
Як закоханий наш соловей.
Перед Богом любить обіцяла,
Поклялась поруч йти до кінця.
Ти цвіла, мов троянда духмяна,
А під вечір розбила серця.
Твоє серце було під фатою,
Іще гірко було на вустах.
Ти для мене була вже чужою
Із зрадливим коханням в очах.
Заспівала тужливо мобілка -
Цей новітній технічний прогрес.
І втекла раз повінчена жінка -
Сіла ти у крутий „Мерседес".
А я, мила, і досі чекаю,
І любов моя справжня, жива.
Повертайся, кохана, благаю
Замість „Мерса" куплю „Жигуля"...
архів поруч
Читайте також
№ 138
НОСТАЛЬГІЯ КОХАННЯ
Мандрував я по світу багато, Та завжди пам'ятав головне - Де чекала мене моя мати - Про те рідне, прекрасне Тальне.
№ 130
НЕЖНОСТЬ ПАМЯТИ ВАЛЕНТИНЫ. БОЙКО
Чтоб не было любви конца Не забывай ее начала. Когда стучали в такт сердца И нежность душу наполняла.
№ 151
ПРО МАМУ
Сонце світить і вітер співає, Виграє у просторі блакить. Тільки мами на світі немає, Натрудилась, у вічності спить.