ПРО МАМУ

Сонце світить і вітер співає,
Виграє у просторі блакить.
Тільки мами на світі немає,
Натрудилась, у вічності спить.
Не забуть мені рук материнських,
Її лагідних, ніжних очей.
Таких чистих, завжди променистих,
Біль недоспаних в смутку ночей.
Скільки радості, скільки печалі
Її доля на світі несла.
Мало щастя матуся пізнали
Та в душі доброту берегли.
Вона дітям вселяла надію,
Прокладала нам шлях в майбуття,
Щоб здійснилися плекані мрії
На тернистих дорогах життя.
Можна випити за кохану,
Піднять келиха знову і знов.
Але гріх забувати про маму
І її неповторну любов.