Надія, віра й любов

ВЕСЕЛІ РЯДКИ ПРО ТЕ, ЩО НАВПАКИ

Зі збірника «Крилах любові та гумору»·№ 152

Надія, віра й любовРодинаУкраїнаПрирода

слово

Десь батьки із нас сміються:
До чого дожили?
Наші прадіди колись
СРСР кормили.
А тепер пішла вже мода
Ні про що не дбати,
А готове за кордоном
Оптом купувати.
Картопельку із Варшави,
А комбайни - з Бону.
Скоро будуть вже возити
З Канади солому.
Чи земля вже не така
Не стала родити?
Відцуралися від неї
Її рідні діти?
То чому чуже стає
На Вкраїні „паном"
І солодким, мов кума
Під чужим парканом?
Світлий розум мають люди,
Вміють працювати,
Та нема кому про них
Думати і дбати.

Усі вірші

архів поруч

Читайте також

№ 151

ПРО МАМУ

Сонце світить і вітер співає,
Виграє у просторі блакить.
Тільки мами на світі немає,
Натрудилась, у вічності спить.

№ 158

КОЛИСКОВА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

Депутати для порядку
Кажуть - любимо народ,
І хапають (сходить гладко!)
Хто квартиру, хто - завод.

№ 161

СТАРА-НОВА БАЙКА

Коли послухаєш парламент,
Де, мов у вулику, шумить,
Згадаєш байку - рака, лебідя
І щуку; і віз, що так й стоїть.