Надія, віра й любов

Дзвонить Ганна до райцентру,

Зі збірника «Крилах любові та гумору»·№ 153

Надія, віра й любов

слово

Дзвонить Ганна до райцентру,
До начальства РЕМу
І звертає там увагу
На свою проблему:
- Ви скажіть мені, панове,
Чи як вас там звати,
Доки будуть на селі,
Світло вимикати?
Любить зять кіно дивитись,
Хокей чи футбола.
А без світла за сезон
Сам „забив два гола".
Якщо будете і далі
Про наш „приріст" дбати -
То годуйте моїх внуків
На свої зарплати!!!

Усі вірші

архів поруч

Читайте також

№ 152

ВЕСЕЛІ РЯДКИ ПРО ТЕ, ЩО НАВПАКИ

Десь батьки із нас сміються:
До чого дожили?
Наші прадіди колись
СРСР кормили.

№ 154

ЧОГО МИ БІДНІ?

Бідкаються на верху:
„Що його робити,
Народило стільки хліба,
Нема кудити діти?"

№ 151

ПРО МАМУ

Сонце світить і вітер співає,
Виграє у просторі блакить.
Тільки мами на світі немає,
Натрудилась, у вічності спить.