НІЧ ЗАКОХАНИХ

Біля Тікича вперше зустріла
Тальнівчанка кохання своє.
Чорнобрива, струнка і вродлива,
Блакить неба в очах виграє.
І пішли вони, взявшись за руки,
А плакуча верба шелестить:
- Не пізнає ніколи розлуки,
Бо життя - це всього одна мить.
Без кохання не буде вам щастя,
Промайнуть всі літа у журбі...
Гірський Тікич хлюпоче, мов плаче,
Закохався старий і собі.
Закохався в маленьку Тальнянку,
Поєднали вже долі вони,
Течуть води її з лісопарку
До мелодій його сивини.
В лісі гомін далекий блукає,
Біля замку десь стогне сова,
Її душу журба пеленає -
Залишилась на старість одна.
На ставочку купались русалки,
Юний місяць весь час підглядав,
Позітхав і сховався за хмарки,
Всім закоханим щастя бажав.
У закоханих мрія єдина -
Поєднати свої почуття.
Десь звучали пісні солов'їні,
Пісні щастя земного життя.
Якщо хочете все це почути
І кохання знайти тут своє,
Своїм серцем, душею відчути -
Завітайте до нас у Тальне.