Памʼять квітами рясніє

ХАЙ ПАМ'ЯТЬ КВІТАМИ РЯСНІЄ

Зі збірника «Крилах любові та гумору»·№ 18

ПамʼятьРідний крайПриродаДуховність

слово

До 70-ти річчя голодомору
Чи це наснилось нашому народу,
Чи насправді все так відбулось:
Смерть голодна хліборобів та
Пограбоване, сплюндроване село.
Під зорями великих вакханалій,
Під проводом знекровлених ідей,
Кати бездушні голодом вбивали
Зневірених, обдурених людей.
Вони вбивали думу хліборобську,
Яка сягала вершин майбуття,
Іскрилась піснею і колоссям
В турботах сільського життя.
Ті чорні дні ніколи не забути,
Як вимирало тихо все село,
Пережити важко та збагнути,
Як воно колись усе було.
Цей біль ніколи не вщухає.
Мільони в пам'яті живуть,
А пам'ять прийдешніх благає:
Мучеників тих не забуть,
Хай пам'ять квітами рясніє
На могилах заморених людей
Горить вогнем, ніколи не зотліє,
Як засторога пережитих ідей.

Усі вірші

архів поруч

Читайте також

№ 17

ЗАПОВІТ

Не проклинали вони Бога,
Молитися не мали сил.
Вони надіялись на Нього -
Голодний смерч усіх косив.

№ 19

ГОРОД ЮНОСТИ

Стоит на Полесье зелёном
Окутан каймою лесной
Прекрасный, родной и любимый
И гордой свой сединой.

№ 26

ДВІ ДОЛІ

Світлій пам'ті загиблих воїнів
У Києві на Майдані
Стоїть мов богиня,
Гарна жінка на колоні,