Памʼять квітами рясніє
МАЛОЛЕТНИМ УЗНИКАМ КОНЦЛАГЕРЕЙ
Порядок у документі: № 34
ПамʼятьВійна й історіяРодинаЛюбовПриродаДуховність
слово
Надежда, Вера и Любовь, -
Все рухнуло тогда внезапно,
Когда закрыли их в вагон
Откуда хода не было обратно.
Лишь материнские глаза
С тоской составы провожали,
Всем сердцем верили тогда
И возвращенья с болью ждали.
Под леденящий душу стук
От них земля родная удалялась.
Для них, оторванных от ней,
Другая жизнь уже начиналась.
И все увидели они:
Фашистов, печи и бараки,
Как люди превращались в дым
Или терзали их собаки.
Не позабыть им никогда
Вампиров, кровь сосавших,
Не захлебнувшихся в крови,
А миллионы жизней взявших.
Немного их осталось,
Татуированных войной,
Беду познавших на рассвете
С непредсказуемой судьбой.
Они вечно благодарны -
Ему, в солдатских сапогах,
Кто подарил им День Победы
И кто поверг фашиста в прах.
архів поруч
Читайте також
№ 32
ЛОЖЬ ИЗ-ПОД ПЛАХИ
Штрафным частям, форсировавшим Днепр В тревожном сне - опять атака, Где снова шел тяжелый бой.
№ 30
НЕВІДОМОМУ СОЛДАТУ
Світлої пам'яти Івана Лаврентієвича Седня Не раз сніги землю замітали, Та її рани й досі ще болять.
№ 27
СКОРБОТНА МАТИ
Стоїть в скорботі обеліск, Бо втілів стражденну матір. У якої було п'ятеро синів, Що пішли із дому воювати.