Памʼять квітами рясніє
МАЛОЛЕТНИМ УЗНИКАМ КОНЦЛАГЕРЕЙ
Зі збірника «На крилах любові та гумору»№ 33
ПамʼятьВійна й історіяРодинаЛюбовПриродаДуховність
слово
Надежда, Вера и Любовь, - Все рухнуло тогда внезапно, Когда закрыли их в вагон Откуда хода не было обратно. Лишь материнские глаза С тоской составы провожали, Всем сердцем верили тогда И возвращенья с болью ждали. Под леденящий душу стук От них земля родная удалялась. Для них, оторванных от ней, Другая жизнь уже начиналась. И все увидели они: Фашистов, печи и бараки, Как люди превращались в дым Или терзали их собаки. Не позабыть им никогда Вампиров, кровь сосавших, Не захлебнувшихся в крови, А миллионы жизней взявших. Немного их осталось, Татуированных войной, Беду познавших на рассвете С непредсказуемой судьбой. Они вечно благодарны - Ему, в солдатских сапогах, Кто подарил им День Победы И кто поверг фашиста в прах.
архів поруч
Читайте також
№ 31
ЛОЖЬ ИЗ-ПОД ПЛАХИ
Штрафным частям, форсировавшим Днепр В тревожном сне - опять атака, Где снова шел тяжелый бой.
№ 29
НЕВІДОМОМУ СОЛДАТУ
Світлої пам'яти Івана Лаврентієвича Седеня Не раз сніги землю замітали, Та її рани й досі ще болять.
№ 26
СКОРБОТНА МАТИ
Стоїть в скорботі обеліск, Бо втілів стражденну матір. У якої було п'ятеро синів, Що пішли із дому воювати.