Памʼять квітами рясніє

НЕВІДОМОМУ СОЛДАТУ

Порядок у документі: № 30

ПамʼятьВійна й історіяРодинаЛюбовПриродаДуховність

слово

Світлої пам'яти Івана Лаврентієвича Седня Не раз сніги землю замітали, Та її рани й досі ще болять. Ідуть в атаку знову ветерани, В могилах побратими сплять. А скільки могил невідомих, Там квіти ніхто не кладе. Як реквієм, спів пташиний, Їм знайомий, героїв знайде. Вітри співають там колискову Про подвиги, розлуки та любов. Про їх солдатські сумують долі В полях, лісах і в щебеті дібров. Червоні маки на пшеничнім полі, Немов солдатська пломеніє кров. Живуть повсюду материнські болі - Не дай, Господь, пізнати таке знов. Вдова в слоьозах усе життя чекала, Свою любов назавжди зберегла. Святую вірність на вівтар поклала - Свого солдата забути не змогла. Нехай завжди живе відгомін того бою, Пам'ять нащадків та їх вогонь сердець. І шана всім, хто світ прикрив собою, Приблизив мир й війні прийшов кінець.

Усі вірші

архів поруч

Читайте також

№ 32

ЛОЖЬ ИЗ-ПОД ПЛАХИ

Штрафным частям,
форсировавшим Днепр
В тревожном сне - опять атака,
Где снова шел тяжелый бой.

№ 27

СКОРБОТНА МАТИ

Стоїть в скорботі обеліск,
Бо втілів стражденну матір.
У якої було п'ятеро синів,
Що пішли із дому воювати.

№ 34

МАЛОЛЕТНИМ УЗНИКАМ КОНЦЛАГЕРЕЙ

Надежда, Вера и Любовь, -
Все рухнуло тогда внезапно,
Когда закрыли их в вагон
Откуда хода не было обратно.