Памʼять квітами рясніє

ПЕСИМИСТИЧНЕ

Зі збірника «На крилах любові та гумору»·№ 16

ПамʼятьЛюбовПриродаДуховність

слово

Крадеться страх в людські серця
Садизм, розмішаний на крові
Гуляє в радощах життя -
Про доброту немає й мови.
Вона десь в мандри подалась
І совість повела з собою,
А замість віри - пустота
Нас проковтнула з головою
Віра розстріляна була
Або на Соловках вмирала.
Тепер лиш трохи ожила
Нову чекаючи розправу...
Поміж людей садизм зійшов
І розпустив криваві руки.
Антихрист лізе на престол
Ідеї втілюючи в муки.
Хто наші душі захистить
І хто прикриє нас собою,
Коли хороше все мовчить,
Лихе кричить лиш сатаною?
Присвячується живим і мертвим
жертвам голодомору 1932-1933 рр..

Усі вірші

архів поруч

Читайте також

№ 19

ГОРОД ЮНОСТИ

Стоит на Полесье зелёном
Окутан каймою лесной
Прекрасный, родной и любимый
И гордой свой сединой.

№ 21

ПРОСТИТЕ НАС РЕБЯТА

Светлой памяти друга
Я помню Коля нашу встречу
И взбудораженный вокзал
Прощальный наш последний вечер

№ 26

СКОРБОТНА МАТИ

Стоїть в скорботі обеліск,
Бо втілів стражденну матір.
У якої було п'ятеро синів,
Що пішли із дому воювати.