Тарасове слово

ПОМИРАЄ ХАТА

Зі збірника «На крилах любові та гумору»·№ 6

Тарасове словоРодинаЛюбовРідний крайДуховність

слово

Поселилася туга в старенькій хаті,
Її ляка руїна й пустота.
А тут жила чиясь старенька мати,
Її любов, турбота, доброта.
А на городі сирота - криниця,
Нема кому набрати тут води.
Дуплястим вербам тільки мабуть сниться
Стара бабуся у своїй журбі.

Вже похилилась ця убога хата
І стала тихо-тихо помирать.
Хатин таких померло так багато,
Яких уже ніколи не піднять.

Хати вмирають і ніхто не плаче -
Це помирає наше майбуття.
Хіба ніхто цього не бачить?
Село помре - то щезне і життя.

Не чуть пісень тут, не чути сміху,
Лиш по руїнах бродить німота.
Пішли з життя мов долі злій на втіху
Дитячий сміх, краса і доброта.

Усі вірші

архів поруч

Читайте також

№ 4

ПЕРЛИНА ДЛЯ ЩАСТЯ

У кожного є Батьківщина,
І місто є рідне своє.
До тебе душа моя лине,
Колиско дитинства, Тальне.

№ 2

НОСТАЛЬГІЯ КОХАННЯ

Мандрував я по світу багато,
Та завжди пам'ятав головне -
Де чекала мене моя мати -
Про те рідне, прекрасне Тальне.

№ 5

ПРИЛІТАЙТЕ, ЛЕЛЕКИ

Прилітайте лелеки, у наше село
І на крилах несіть нам пісні колискові.
Це його майбуття і надія життя,
І дарунки на щастя чудові.