ПОМИРАЄ ХАТА

Вже поселилась туга у старенькій хаті
Її ляка руїна і пустота
А тут жила чиясь старенька мати
Їі любов, турбота, доброта.
А на городі сирота - криниця
Нема кому набрати тут води
Дуплястим вербам тільки мабуть сниться
Стара бабуся у своїй журбі.
Вже похилилась ця убога хата
Стала тихло, тихо помирать
Хатин таких померло вже багато
Їх уже ніколи не піднять.
Хати вмирають і ніхто не плаче
Це помирає наше майбуття
Хіьа Господь цього не бачить
Село помре, то щезне і життя.
Не чуть пісень тут і не чути сміху
Лиш по руїнах бродить німота
Пішли з життя  мов долі злій на втіху
Дитячий сміх краса і доброта.