Памʼять квітами рясніє

ГЕНОЦИД

Зі збірника «На крилах любові та гумору»·№ 23

ПамʼятьУкраїнаПриродаДуховність

слово

Сонце сходить і заходить -
Так літа минають,
Але мучеників тих
Люди пам'ятають.
Вітер їм пісні співає,
І плаче калина.
Журба душі огортає:
Де ж їхня могила?
Їх голодом катували,
Брехнею морили,
Вожді „правдою" своєю
Геноцид творили.
Теперішні брехуни
Гасло осідлали:
- Геноциду не було,
Миші хліб покрали.
Буде ненька-Україна
Завжди пам'ятати,
Як розп'яли наш народ
Нащадки Пілата.

Усі вірші

архів поруч

Читайте також

№ 25

ДВІ ДОЛІ

Світлій пам'ті загиблих воїнів
У Києві на Майдані
Стоїть мов богиня,
Гарна жінка на колоні,

№ 24

ЄДИНА, РІДНА, СОЛОВ'ЇНА

Не раз кати тебе вбивали,
Душили на далеких Соловках.
А ти з колін вставала,
Молитвою звучала на вустах,

№ 21

ПРОСТИТЕ НАС РЕБЯТА

Светлой памяти друга
Я помню Коля нашу встречу
И взбудораженный вокзал
Прощальный наш последний вечер