Надія, віра й любов

РАДІСТЬ НАДІЙ

Зі збірника «На крилах любові та гумору»·№ 132

Надія, віра й любовЛюбовПрирода

слово

Вітер тихо шепоче тополі:
„Ти - красива, струнка, молода
Та самотня в широкому полі,
А літа, мов весняна вода.
Я давно своє щастя шукаю,
Та знайти іще досі не зміг.
Я самотній по світі блукаю
І багато побачив доріг.
Поєднаємо долі з тобою,
Хай зростає між нами любов.
Не заповнюй життя лиш журбою -
Я до тебе вернусь сюди знов".
Довго-довго тополя чекала
Свого вітру з далеких доріг,
Поки сивою зовсім не стала...
Тільки вітер любов не зберіг.
Десь розвіяв по білому світу -
Вона в нього була не одна.
І закохана стала марніти,
Й до землі похилилась сумна.
У закоханих щастя багато,
А ще більше - нездійснених мрій.
Не впускайте зрадливих до хати,
Бо розвіють всю радість надій.

Усі вірші

архів поруч

Читайте також

№ 131

СОЛОВ'ЇНА НІЧ

Ніч солов'їна, ти така прекрасна!
Кохання ніжне, вічний твій сонет
Серцям закоханим приносить щастя,
Де почуття не відають тенет.

№ 133

ЖИВИ СОФІЇВКА!

Колись здійснилась моя давня мрія
І я побачив уманську красу -
Чудовий парк чарівної Софії
Любовь до нього скрізь завжди несу.

№ 130

НІЧ ЗАКОХАНИХ

Біля Тікича вперше зустріла
Тальнівчанка кохання своє.
Чорнобрива, струнка і вродлива,
Блакить неба в очах виграє.