Україна - одна, як життя

УКРАЇНА

Зі збірника «На крилах любові та гумору»·№ 52

УкраїнаРодинаПрирода

слово

Україно, мати рідна! Будеш сиротіти -
Виїжджають за кордон твої рідні діти.
І поля твої багаті, і сади квітучі
Поміняли на заморські борделі смердючі.
Чи тобі вже не потрібні руки працьовиті?
Чого дочкам і синам за кордоном скніти?
Чого цвіт наш України на когось гне спину?
А деяким безталанним лягать в домовину...
Кого будеш під вінець ти благословляти,
Кого будеш научати дітей пеленати?
Не чуть крику дитячого,
Стоять пусті хати
І співаєм - ще не вмерла,
Не буде вмирати.
...Виглядає посивіла
Своїх діток мати.
Із словом „люблю" на вустах.

Усі вірші

архів поруч

Читайте також

№ 51

ДОРОГА ДО РИМУ

З далекого краю
Вернулась вона -
В очах є надія,
Та доля сумна.

№ 50

ЩОБ ЦВІВ РІД НАШ УКРАЇНСЬКИЙ

Гарні наші українки,
Прекрасні в коханні -
Не знайдете  кращу жінку,
І не безталанні.

№ 55

МАЛЕНЬКИМ ТРОЯНДАМ

Темна ніч розпустила вже крила,
Місто стомлене майже вже спить.
По дорозі йде дівчинка мила,
А куди то вона так спішить?